Податки в Королівстві Марокко

 Економіка та бізнес-клімат Марокко

Основні галузі промисловості: машинобудівна (автомобіле – та авіабудування), фармацевтична, електротехнічна, харчова, текстильна, гірничодобувна, хімічна (переробка фосфатів), деревообробно-паперова, металургійна.

Основні галузі сільського господарства: тваринництво (вівчарство, розведення корів, коней, верблюдів, птахівництво), рослинництво (пшениця, ячмінь, кукурудза тощо), морське рибальство (47% світових обсягів вилову сардин), лісове господарство.

Пандемія COVID-19 призвела до глибокої рецесії марокканської економіки, першої з 1995 року. У 2020 році економічне виробництво впало на 13,8% внаслідок різкого зниження експорту, порушення глобальних ланцюгів виробництва, падіння надходжень від туризму та зменшення грошових переказів від мігрантів.

Криза попиту та пропозицій, спричинені пандемією, посилювались через недостатню ефективність сільськогосподарського сектору через надзвичайно суху зиму. У цьому контексті рівень безробіття збільшився з 8,1% до 12,5%.

Основними торговими партнерами Марокко традиційно є низка країн Європейського Союзу (Іспанія, Франція, Італія, Німеччина), а також США, Китай, Туреччина, Бразилія

З метою заохочення та захисту інвесторів та інвестицій, особливо в офшорному секторі, Марокко було вжито комплекс дієвих заходів, які дозволили збільшити відкритість до світу та інституційну реорганізацію.

Спрощений податковий режим:

Марокко має спрощену та модернізовану систему оподаткування та привабливі стимули для будь-якого інвестиційного проекту,  а саме:

• зниження податку на прибуток;
• зниження корпоративних податків;
• державний внесок у певні витрати, пов’язані з інвестиціями;
• звільнення від ПДВ відповідно до статті 123 -22 ° -b Загального податкового кодексу;
• звільнення від сплати мита в рамках статті 7.І Закону про фінанси № 12/98.

Укладення угод про вільну торгівлю:

Оновлення податкового режиму супроводжувалося відкриттям та лібералізацією ринку Марокко протягом останнього десятиліття через укладення угод про вільну торгівлю з кількома державами – світовими лідерами в економіці, тим самим забезпечуючи правову базу, що сприяє розвитку її відносин та бізнесу зі своїми потенційними партнерами:

• Європейсько-середземноморська угода про налагодження асоціації з Європейськими Спільнотами;
• Угода про вільну торгівлю зі Сполученими Штатами;
• Угода про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн);
• Угода про вільну торгівлю  з Туреччиною;
• Угода Агадіра (т.зв. Велика арабська зона вільної торгівлі).

Відсутнє подвійне оподаткування:

За останні десятиліття було підписано низку договорів, угод та конвенцій про заохочення та захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування.

Основні положення цих угод та конвенцій стосуються таких аспектів:

• Поводження з допущеними інвестиціями;
• Безкоштовна передача капіталу та доходу;
• Неекспропріація інвестицій, за винятком причин суспільної потреби та внаслідок судового рішення (на недискримінаційній основі та виплати якнайшвидшого та адекватного відшкодування);

Вирішення спорів із застосуванням внутрішніх судів або міжнародного арбітражу залежно від вибору інвестора.

Також марокканська держава підписала угоди про уникнення подвійного оподаткування з кількома країнами.

Валютно-фінансове регулювання при імпорті в Марокко

На даний час в Марокко існують два види внутрішньої валюти: конвертовані і прості дирхами. Конвертовані дирхами – умовна валюта, введена з 1993 р. і призначена для взаємодії замкнутої валютної системи Марокко з системами вільно конвертованих валют (ВКВ). Іноземна валюта, яка надходить на внутрішній ринок Марокко, зараховується на конвертований рахунок за діючим курсом обміну. Конвертований рахунок дозволяє зберігати в марокканських банках еквівалент ВКВ, здійснювати операції з ВКВ, як на внутрішньому ринку Марокко, так і за кордоном. Рахунки в конвертованих дирхамах відкриваються для резидентів і нерезидентів; спеціального дозволу Управління валютного контролю не потрібно. Рахунки в місцевій валюті призначені тільки для операцій всередині країни.

Загальні положення валютного регулювання визначаються характером здійснюваної економічної діяльності.

Зокрема, експортні операції не потребують попереднього дозволу, однак, експортер зобов’язаний репатріювати експортну виручку не пізніше, ніж через 150 днів після здійснення експортної операції з правом розпорядження частиною репатрійованої виручки на цілі, пов’язані з його професійною діяльністю. Існують також інші пільги для експортерів, серед яких: https://www.videosprofitnetwork.com/watch.xml?key=6a879216c9f06cf6f910faa7aeaf0664

• можливість самостійно без попереднього дозволу, укладати в рамках експортної операції договори з посередництва, що передбачають комісійні до 10%;
• можливість укладення контрактів факторингу, за умовами яких уповноважений банк бере на себе зобов’язання забезпечити отримання оплати від імпортера його платіжних зобов’язань по комерційній угоді;
• оформлення контрактів страхування експорту, які з тих чи інших причин не можуть бути укладені зі страховими компаніями Марокко;
• можливість переказу за кордон ВКВ з оплати імпортних закупівель сировини і матеріалів, необхідних для виробництва експортної продукції;
• надання фінансової підтримки закордонної філії з умовою обов’язкової подальшої репатріації таких сум.

Розрахунки з транспортних перевезень можуть здійснюватися через уповноважені банки вільно, без будь-яких адміністративних обмежень.

У сфері надання технічної допомоги Марокко з боку іноземних компаній дозволяється виплата винагород за будь-які види послуг, які сприятимуть розвитку марокканських підприємств і підвищення їх конкурентоспроможності (використання патентів, ліцензій, здійснення дослідницьких робіт, проведення експертиз, ремонтних робіт, усунення аварій, технічне обслуговування, а також розрахунків з фахової освіти та ін.). Марокканські резиденти можуть вільно оплачувати витрати в іноземній валюті з навчання дітей за кордоном, лікування і госпіталізації в іноземних лікувальних центрах, а також вільно обмінювати кошти на туристичні поїздки в сумі до 15000 дирхам (1580 дол. США) в рік.

Юридична особа (фірма або установа) має право здійснити обмін один раз в рік 20000 дирхам (2100 дол. США) на будь-яку конвертовану валюту. Документом, що визначає порядок розміщення в Марокко активів іноземних фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, є циркуляр Управління валютного контролю Міністерства економіки та фінансів Марокко № 1555 від 1990 року, а також ряд постанов, спрямованих на подальшу лібералізацію валютного регулювання, в т. ч. №№ 1718, 1719, 1 721 від 2008 року.