Українці за кордоном мають сплачувати податок двічі: коли влада вирішить цю проблему

Українці, які вимушені були шукати прихистку від війни в інших країнах, зокрема ЄС, через півроку знаходження там мають сплачувати податки у країні-перебування. В уряді шукають варіанти, як вирішити цю проблему.

Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів голова комітету Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

"Люди, які отримують гроші з України, тут з них утримується податок. Але якщо вони перебувають за кордоном більше півроку, то за законодавством податок має утримуватися й там. Виникає подвійне оподаткування. Проблема цього питання у тому, що на нього немає швидкого і простого рішення", - сказав Гетманцев.

За його словами, цим питанням займався Мінфін, у нього були перемовини з OECD. Тепер цією темою займається перший віце-прем'єр - міністр економіки пані Юлія Свириденко, яка намагається вирішити питання шляхом направлення листів до податкових служб іноземних країн.

"Дуже сміливий та незвичний спосіб вирішення проблеми, врегульованої у семи десятках двосторонніх міжнародних договорів. Разом з тим, це, безумовно, просте і швидке рішення. Чи ефективне - дізнаємося скоро. Це питання зараз на ній, ми очікуємо від неї якнайшвидшого вирішення. Переконаний, що їй вдасться вирішити проблему сотень тисяч українців швидше і ефективніше, ніж це робив би Мінфін", - сказав депутат.

Поки, за його словами, катастрофи з подвійним оподаткуванням точно немає, оскільки податки за податковий період 2022 року сплачуються у 2023 році.

"Якщо у березні ми розраховували на те, що війна буде не затяжною, то це питання взагалі не виникло б як таке. А оскільки десь у травні-червні ми вже зрозуміли, що швидко не вийде, то Мінфін почав цим займатися, почав перемовини", - додав Гетманцев.

Нагадаємо, раніше Пенсійний фонд України повідомив, що у разі переїзду на постійне місце проживання за кордон пенсія виплачується тільки в том випадку, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

Суд погодився із законністю вимог податкового органу до платника щодо забезпечення доступу до місця знаходження товарів задля перевірки дійсності наміру платника використання імпортованих ТМЦ у межах своєї господарської діяльності

Постановою п’ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 частково задоволена апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області; скасовано рішення суду першої інстанції від 22.11.2021; ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ про скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) задоволений частково, а саме оскаржене ППР  у сумі 14286,15 тис.грн. про зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування фінансової санкцій скасовано в частині 20,28 тис. грн., в решті позовних вимог – відмовлено.

Так, позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми, у якій відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України платник заявив бюджетне відшкодування, визначене у податковій декларації за звітний період у сумі 11428,92 тис.грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок у банку.

Згідно з актом перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість стало використання позивачем ТМЦ, які є основним чинником виникнення від’ємного значення з ПДВ та заявленої суми ПДВ до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2021 року, в операціях, що не є господарською діяльністю.

Вказаного висновку контролюючий орган дійшов з урахуванням тієї обставини, що під час перевірки та на неодноразові законні вимоги платником було відмовлено податковому органу в огляді залишків відповідних ТМЦ, а представлені платником дані проведеної інвентаризації не могли бути враховані при підтвердженні заявлених показників бюджетного відшкодування, з огляду на відсутність у зберігача товарів відповідних матеріально-технічних ресурсів для ведення відповідної діяльності, не підтвердження первинними матеріалами фактичного доставлення товарів до місця призначення, розбіжності між даними бухгалтерського обліку платника щодо місця зберігання товарів та даними договору щодо відповідального зберігання ТМЦ.

Перевіркою встановлено та не заперечувалося сторонами справи, що на момент виникнення спірних правовідносин імпортований на територію України товар позивачем не реалізований.

Фактично, право позивача на бюджетне відшкодування контролюючим органом не визнано у зв’язку із неможливістю встановити фактичне місцезнаходження та наявність ТМЦ, імпортованих підприємством на територію України.

За висновком контролюючого органу, відмова позивача на неодноразові вимоги податкового органу у проведенні інвентаризації ТМЦ в присутності перевіряючи та допуску посадових осіб органу до місця зберігання товарів, а також не підтвердження наявності у власності чи іншого права ТОВ- контрагента користування складськими приміщеннями, у тому числі наявності у контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, не можливість встановити фактичне переміщення товарів на підставі відповідної супроводжуючої документації з пункту призначення на склад зберігання тощо, спростовує як можливість здійснення вказаним постачальником господарської діяльності так і використання позивачем ТМЦ в господарській діяльності.

Колегія суддів врахувала, що відповідно до пп. 20.1.4, 20.1.9, 20.1.13 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення відповідної перевірки з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

Проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Одночасно, орган податкового контролю наділений правом доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності.

Виходячи з обставин у цій справі, колегія суддів погодилася із законністю вимог податкового органу до платника щодо забезпечення доступу до місця знаходження товарно-матеріальних цінностей задля перевірки дійсності наміру платника використання імпортованих ТМЦ у межах своєї господарської діяльності.

З урахуванням одержаної під час податкової перевірки інформації щодо відсутності у зберігача товарів необхідної матеріально-технічної бази для виконання покладених згідно відповідного договору зобов’язань, колегія суддів не погодилась із ґрунтовністю доводів позивача щодо неможливості забезпечити допуск податкового органу до місця зберігання ТМЦ, з огляду на відсутність відповідної згоди зберігача товарів.

Вимоги контролюючого органу щодо забезпечення допуску до ТМЦ, у тому числі, під час проведення інвентаризації, є цілком обґрунтованими, оскільки такі дії направлені виключно на перевірку використання отриманих товарів в межах господарської діяльності підприємства і не порушують прав платника.

У зв’язку із чим, колегія суддів звернула увагу на те, що представлені позивачем матеріали лише свідчать про імпорт товарів на митну територію України, оплату митних процедур та зборів, достатньо не підтверджують факт використання цих товарів в господарській діяльності, що за сукупністю обставин дає підстави вважати правильними висновки податкового органу щодо не підтвердження права підприємства на бюджетне відшкодування та, відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, виникнення у платника податкового обов’язку нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Джерело ГУ ДПС у Одеській області

Як правильно оформлювати первинку для визнання витрат?

Відповідно до абзаців першого та другого п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Зокрема п. 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПКУ. Такі платники податку при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з абзацом тринадцятим ст. 1 Закону № 996 первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Джерело Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

Як отримати довідку-підтвердження статусу податкового резидента України через Електронний кабінет?

Форма довідки-підтвердження статусу податкового резидента України визначена наказом ДПА України від 12.04.2002 № 173 «Про підтвердження статусу податкового резидента України» зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 2 Наказу № 173 Довідку видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) на своєму бланку протягом 10-ти робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.

Звернення щодо отримання Довідки може бути подано особисто заявником, уповноваженою на це особою або надіслано поштою.

Довідка видається для підтвердження, що особа є платником податків в Україні і є резидентом України у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та відповідною країною.

Довідка діє в межах календарного року та потребує щорічного її оновлення.

Згідно з п. 42 прим. 1. 2 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема подання звернень.

Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабiнету дозволяє надіслати лист (запит тощо) до відповідного органу ДПС.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Протягом одного робочого дня після надсилання листа до органу ДПС автора електронного листа буде повідомлено про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації запиту в органі ДПС, до якого даний запит направлено. Інформацію щодо отримання та реєстрації листів в органі ДПС користувач може переглянути в вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету, відправлені листи – у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи».

Отже, будь-який платник – юридична особа, фізична особа – підприємець, фізична особа може надіслати лист (запит тощо) у довільній формі через Електронний кабінет до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) щодо отримання Довідки.

При цьому, нормами Наказу № 173 не передбачено отримання платником Довідки в електронному вигляді. Орган ДПС на своєму бланку видає платнику податків (юридичній особі, фізичній особі – підприємцю, фізичній особі) Довідку протягом 10-ти робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.

Яку інформацію має містити повідомлення про участь у міжнародній групі компаній

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466), який набрав чинності з 23.05.2020, оновлено редакцію п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), відповідно до якого платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 01 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Зокрема, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з п.п. 39.4.2.2 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ повідомлення про участь у міжнародній групі компаній має містити, зокрема, таку інформацію:

а) дані щодо материнської компанії міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків, зокрема, назву, державу (територію) резидентства, адресу реєстрації, реєстраційний номер (номери), присвоєні материнській компанії в державі (на території) її реєстрації, код (коди) материнської компанії як платника податків у державі (на території) її реєстрації;

б) дані щодо юридичної особи, яка є уповноваженим учасником міжнародної групи компаній на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків (у разі наявності такої юридичної особи), зокрема, її назву, державу (територію) податкового резидентства, адресу реєстрації, реєстраційний номер (номери), присвоєні уповноваженій особі в державі (на території) її реєстрації, код (коди) як платника податків у державі (на території) її реєстрації, або інформацію про те, що група не зобов’язана подавати звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній відповідно до законодавства інших країн;

в) дату, яка є останнім днем фінансового року, за який готується консолідована фінансова звітність міжнародної групи компаній, а у разі, якщо така звітність не готується, дату закінчення фінансового року відповідно до внутрішніх положень материнської компанії міжнародної групи компаній;

г) інформацію щодо розміру сукупного консолідованого доходу міжнародної групи за фінансовий рік, що передує звітному, розрахованого згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія групи.

Форма та порядок складання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому п. 53 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що норми п.39.4 ст.39 ПКУ щодо подання платниками податків повідомлень про участь у міжнародній групі компаній вперше застосовуються у 2021 році за 2020 рік.

Підприємці за кордоном відтепер не ризикують подвійним оподаткуванням

Вирішено одну із ключових проблем ризику подвійного оподаткування підприємців за кордоном. Відтепер отримати довідку-підтвердження статусу податкового резидента України можна онлайн. Про це повідомив Голова Державної регуляторної служби України Олексій Кучер в ефірі Національного єдиного марафону.

Так, за словами Олексія Кучера, у квітні цього року до ДРС звернулися представники бізнесу із проханням ініціювати вирішення питання щодо ризику подвійного оподаткування тих підприємців, які провадять діяльність віддалено, оскільки вимушено перемістились за межі території України та звернулись за тимчасовим захистом до інших країн.

Під час перебування за кордоном у таких суб’єктів господарювання виникає питання необхідності оподаткування в країні перебування доходу, отриманого на банківські рахунки, які відкриті в Україні, тобто з джерелом походження в Україні.

Для підтвердження резидентства України виникає потреба в отриманні довідки-підтвердження статусу податкового резидента України, але результат адміністративної послуги надається в паперовому вигляді, що ускладнює або взагалі унеможливлює її отримання в умовах воєнного стану для осіб, які виїхали за кордон.

Зазначене могло б призвести до того, що громадяни України, не бажаючи цього, ризикували бути визнаними резидентами інших країн, а отже, сплачувати податки не в бюджет України. Це стосується всіх суб’єктів господарювання, а насамперед галузі IT, яка продемонструвала свою стійкість в умовах воєнного стану. За минулий рік галузь принесла понад $6,8 млрд експортних надходжень в економіку України.

«Сьогодні цей підхід, на виконання доручення Прем’єр-міністра України, змінено», – зазначив очільник Служби.

За результатами ініціатив ДРС, спільно з Міністерством фінансів, Міністерством цифрової трансформації та Державною податковою службою України, прийнято наказ Міністерства фінансів України №248, яким:

• затверджено форму довідки-підтвердження резидентства для уникнення подвійного резиденства згідно міжнародних стандартів;
• визначено процедуру видачі відповідної довідки, зокрема у електронній формі;
• передбачено її видачу з транслітерацією англійською мовою.

Завдяки спільним зусиллям, бізнес, який вимушено перебуває за кордоном, захищений від подвійного оподаткування.

«Ми робимо й робитимемо усе можливе, щоб підтримати розвиток українського бізнесу в країні та за її межами», – наголосив Голова ДРС Олексій Кучер.

Які документи необхідно подати до податкової у разі зміни керівника та/або бухгалтера компанії-нерезидента або її відокремленого підрозділу?

Відповідно до п. 9.3 розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 платники податків - юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання, зокрема, заяви нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) за формою № 1-ОПН з позначкою «Відомості про зміну керівника та/або особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Під час подання Заяви за ф. № 1-ОПН з позначкою «Відомості про зміну керівника та/або особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку1» проставляються відповідні позначки «v» або «+» у комірках: «Іноземна компанія, організація» або «Відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації» або «Відокремлений підрозділ відповідає визначенню постійного представництва нерезидента згідно з п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України» та у комірці, де вказується причина подання Заяви за ф. № 1-ОПН: «Відомості про зміну керівника та/або особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку1» і заповнюються тільки розділи I, III, IV, VII та/або VIII.

При цьому, в розд. VІІ «Керівник або представник» зазначаються данні, відповідно до документів, які додаються до Заяви за ф. № 1-ОПН нерезидентами (іноземними компаніями, організаціями), про:

• керівника - згідно з витягом із відповідного бізнес-реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, або представника - згідно з документом, яким підтверджуються повноваження представника, якщо таким документом представнику делегований повний обсяг прав та обов’язків керівника платника податків для всіх випадків, визначених Податковим кодексом України (реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та прізвище, ім’я, по батькові (за наявності)), контактні телефони.

У розд. VІІІ «Особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» – зазначається РНОКПП або серія (за наявності) та номер паспорта зазначаються лише для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), контактні телефони.

Разом з тим, у разі відсутності у нерезидента або відокремленого підрозділу нерезидента посади бухгалтера у розд. VІІІ «Особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» Заяви за ф. № 1-ОПН зазначаються відомості про керівника або представника, оскільки лише керівник несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Подати Заяву за ф. № 1-ОПН з позначкою «Відомості про зміну керівника та/або особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку1» можуть керівник, представник (з підтвердженням повноважень) або особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку нерезидента або його відокремленого підрозділу.

Враховуючи викладене, у разі зміни керівника та/або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, нерезиденту або відокремленого підрозділу нерезидента необхідно подати до контролюючого органу у 10-денний строк з дня виникнення змін у облікових даних платників податків, Заяву за ф. № 1-ОПН з позначкою «Відомості про зміну керівника та/або особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

У разі зміни керівника нерезидента до Заяви за ф. № 1-ОПН додається копія витягу з відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації), виданого в країні реєстрації іноземної компанії з даними про нового керівника.

Інших додаткових до Заяви за ф. № 1-ОПН документів у разі зміни керівника та/або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку нерезидента подавати до контролюючого органу не потрібно.

Оновлену єдину звітність з ЄСВ, ПДФО, ВЗ вперше будемо подавати за IV квартал

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено низку змін до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), зокрема розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9 прим. 20, згідно з положеннями якого роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування – фізичні особи – підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку (далі – Роботодавці), мають право за власним рішенням не сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України.

Суми єдиного внеску, нараховані та не сплачені роботодавцями, визначеними абзацом першим пункту 9 прим. 20 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, сплачуються за рахунок державного бюджету, крім періодів, у яких наймані працівники, визначені абзацом першим цього пункту, отримували доходи у вигляді грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок за рахунок державного бюджету,

У зв’язку з цим Міністерством фінансів України наказом від 04.07,2022 № 189 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.07,2022 за № 804/38140 (далі — Наказ № 189), враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства фінансів України від 25.07.2022 № 215 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 04 липня 2022 року № 189», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.07.2022 за № 835/381 71 (далі - Наказ № 215) (опубліковано в Офіційному віснику України від 09.08.2022 № 61), було приведено у відповідність та викладено в новій редакції Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (даті – Розрахунок) та внесено зміни до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

Щодо змін для платників єдиного внеску у формі Розрахунку та додатку 2 до цього Розрахунку (далі – Д2)

Внесено зміни до розділу І Розрахунку «Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників в розрізі місяців звітного кварталу» в частині доповнення цього розділу новими рядками 1.6, 2.6, 3.7, 4.4, 6.4, що дозволить Роботодавцям відображати суми нарахованої заробітної плати за найманих працівників, яких було призвано на військову службу до Збройних Сил України у період мобілізації, визначений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», які не отримували доходи у вигляді грошового забезпечення.

У відповідних рядках розділу II Розрахунку «Нарахування грошового забезпечення та єдиного внеску за військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та на суми допомоги жінкам-військовослужбовцям у зв’язку з вагітністю та пологами в розрізі місяців звітного кварталу (крім військовослужбовців строкової військової служби)» уточнено стосовно допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам - військовослужбовцям.

У Д2 усунено дублювання назви у двох послідовних комірках «з початку року» та змінено назву в одній із комірок на «з початку кварталу».

Також до форми Розрахунку внесено низку редакційних правок.

Щодо змін до Порядку

Структурно Порядок не змінився, він так само містить п'ять розділів.

Щодо загальних нововведень Порядку, то:

• внесено зміни до описової частини Порядку щодо внесених до Розрахунку нових рядків, що стосуються відображення Роботодавцями нарахованої заробітної плати та відповідно єдиного внеску за мобілізованих найманих працівників:
• підпункт 1 пункту 2 розділу IV Порядку доповнено новим абзацом п’ятдесят першим, згідно з яким допускається внесення від’ємних значень сум нарахованої заробітної плати (нарахованого доходу) у разі відображення сторнованих сум, нарахованих Роботодавцями у період дії воєнного стану, для відповідних категорій застрахованих осіб 29, 36, 37, 39, 42 – 45, 47, 50, 66, 75 – 78 відповідно до додатка до Порядку, що дозволить провести коригування за вказаними застрахованими особами за попередній період;
• внесено редакційні зміни до описової частини відповідних рядків Розрахунку, що стосуються допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам-військовослужбовцям;
• приведено у відповідність до Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178, зі змінами, перелік платників, що можуть подавати до контролюючого органу Д2, такий перелік доповнено виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад;
• внесено зміни до додатка 1 до Порядку в частині доповнення цього додатка кодом категорії застрахованих осіб 75 «громадяни України, що підписали контракт добровольця територіальної оборони», що дозволить роботодавцям, визначеним абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, відображати суми нарахованої середньої заробітної плати зазначеним застрахованим особам на час виконання ними державних або громадських обов’язків.

Також додаток 1 до Порядку доповнено кодами категорій застрахованих осіб 76 – 80, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, за яких Роботодавці мали право за власним рішенням не сплачувати єдиний внесок:

• 76 - наймані працівники, яких було призвано під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, які не отримували доходів у вигляді грошового забезпечення;
• 77 - особи, які працюють на підприємствах та в організаціях всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, зокрема товариствах УТОГ та УТОС, яких було призвано під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, які не отримували доходів у вигляді грошового забезпечення;
• 78 - працююча особа з інвалідністю на підприємстві або в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, в яких кількість осіб з інвалідністю становить понад 50 %, яку було призвано під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, яка не отримувала доходів у вигляді грошового забезпечення;  
• 79 - найманий працівник – особа з інвалідністю, який працює в товариствах У ТОГ та УТОС, якого було призвано під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, який не отримував доходи у вигляді грошового забезпечення;
• 80 - найманий працівник – особа з інвалідністю, який працює на підприємствах та в організаціях всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, якого було призвано під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, який не отримував доходів у вигляді грошового забезпечення.

Щодо початку застосування нової форми Розрахунку

Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Оскільки Наказ № 189 (враховуючи зміни, внесені Наказом № 215) набув чинності з дня його офіційного опублікування (оприлюднено 09.08.2022), то звітувати за новою формою Розрахунку необхідно буде з 01.01.2023 (за IV квартал 2022 року).

Джерело ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Податки в Королівстві Марокко

 Економіка та бізнес-клімат Марокко

Основні галузі промисловості: машинобудівна (автомобіле – та авіабудування), фармацевтична, електротехнічна, харчова, текстильна, гірничодобувна, хімічна (переробка фосфатів), деревообробно-паперова, металургійна.

Основні галузі сільського господарства: тваринництво (вівчарство, розведення корів, коней, верблюдів, птахівництво), рослинництво (пшениця, ячмінь, кукурудза тощо), морське рибальство (47% світових обсягів вилову сардин), лісове господарство.

Пандемія COVID-19 призвела до глибокої рецесії марокканської економіки, першої з 1995 року. У 2020 році економічне виробництво впало на 13,8% внаслідок різкого зниження експорту, порушення глобальних ланцюгів виробництва, падіння надходжень від туризму та зменшення грошових переказів від мігрантів.

Криза попиту та пропозицій, спричинені пандемією, посилювались через недостатню ефективність сільськогосподарського сектору через надзвичайно суху зиму. У цьому контексті рівень безробіття збільшився з 8,1% до 12,5%.

Основними торговими партнерами Марокко традиційно є низка країн Європейського Союзу (Іспанія, Франція, Італія, Німеччина), а також США, Китай, Туреччина, Бразилія

З метою заохочення та захисту інвесторів та інвестицій, особливо в офшорному секторі, Марокко було вжито комплекс дієвих заходів, які дозволили збільшити відкритість до світу та інституційну реорганізацію.

Спрощений податковий режим:

Марокко має спрощену та модернізовану систему оподаткування та привабливі стимули для будь-якого інвестиційного проекту,  а саме:

• зниження податку на прибуток;
• зниження корпоративних податків;
• державний внесок у певні витрати, пов’язані з інвестиціями;
• звільнення від ПДВ відповідно до статті 123 -22 ° -b Загального податкового кодексу;
• звільнення від сплати мита в рамках статті 7.І Закону про фінанси № 12/98.

Укладення угод про вільну торгівлю:

Оновлення податкового режиму супроводжувалося відкриттям та лібералізацією ринку Марокко протягом останнього десятиліття через укладення угод про вільну торгівлю з кількома державами – світовими лідерами в економіці, тим самим забезпечуючи правову базу, що сприяє розвитку її відносин та бізнесу зі своїми потенційними партнерами:

• Європейсько-середземноморська угода про налагодження асоціації з Європейськими Спільнотами;
• Угода про вільну торгівлю зі Сполученими Штатами;
• Угода про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн);
• Угода про вільну торгівлю  з Туреччиною;
• Угода Агадіра (т.зв. Велика арабська зона вільної торгівлі).

Відсутнє подвійне оподаткування:

За останні десятиліття було підписано низку договорів, угод та конвенцій про заохочення та захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування.

Основні положення цих угод та конвенцій стосуються таких аспектів:

• Поводження з допущеними інвестиціями;
• Безкоштовна передача капіталу та доходу;
• Неекспропріація інвестицій, за винятком причин суспільної потреби та внаслідок судового рішення (на недискримінаційній основі та виплати якнайшвидшого та адекватного відшкодування);

Вирішення спорів із застосуванням внутрішніх судів або міжнародного арбітражу залежно від вибору інвестора.

Також марокканська держава підписала угоди про уникнення подвійного оподаткування з кількома країнами.

Валютно-фінансове регулювання при імпорті в Марокко

На даний час в Марокко існують два види внутрішньої валюти: конвертовані і прості дирхами. Конвертовані дирхами – умовна валюта, введена з 1993 р. і призначена для взаємодії замкнутої валютної системи Марокко з системами вільно конвертованих валют (ВКВ). Іноземна валюта, яка надходить на внутрішній ринок Марокко, зараховується на конвертований рахунок за діючим курсом обміну. Конвертований рахунок дозволяє зберігати в марокканських банках еквівалент ВКВ, здійснювати операції з ВКВ, як на внутрішньому ринку Марокко, так і за кордоном. Рахунки в конвертованих дирхамах відкриваються для резидентів і нерезидентів; спеціального дозволу Управління валютного контролю не потрібно. Рахунки в місцевій валюті призначені тільки для операцій всередині країни.

Загальні положення валютного регулювання визначаються характером здійснюваної економічної діяльності.

Зокрема, експортні операції не потребують попереднього дозволу, однак, експортер зобов’язаний репатріювати експортну виручку не пізніше, ніж через 150 днів після здійснення експортної операції з правом розпорядження частиною репатрійованої виручки на цілі, пов’язані з його професійною діяльністю. Існують також інші пільги для експортерів, серед яких: https://www.videosprofitnetwork.com/watch.xml?key=6a879216c9f06cf6f910faa7aeaf0664

• можливість самостійно без попереднього дозволу, укладати в рамках експортної операції договори з посередництва, що передбачають комісійні до 10%;
• можливість укладення контрактів факторингу, за умовами яких уповноважений банк бере на себе зобов’язання забезпечити отримання оплати від імпортера його платіжних зобов’язань по комерційній угоді;
• оформлення контрактів страхування експорту, які з тих чи інших причин не можуть бути укладені зі страховими компаніями Марокко;
• можливість переказу за кордон ВКВ з оплати імпортних закупівель сировини і матеріалів, необхідних для виробництва експортної продукції;
• надання фінансової підтримки закордонної філії з умовою обов’язкової подальшої репатріації таких сум.

Розрахунки з транспортних перевезень можуть здійснюватися через уповноважені банки вільно, без будь-яких адміністративних обмежень.

У сфері надання технічної допомоги Марокко з боку іноземних компаній дозволяється виплата винагород за будь-які види послуг, які сприятимуть розвитку марокканських підприємств і підвищення їх конкурентоспроможності (використання патентів, ліцензій, здійснення дослідницьких робіт, проведення експертиз, ремонтних робіт, усунення аварій, технічне обслуговування, а також розрахунків з фахової освіти та ін.). Марокканські резиденти можуть вільно оплачувати витрати в іноземній валюті з навчання дітей за кордоном, лікування і госпіталізації в іноземних лікувальних центрах, а також вільно обмінювати кошти на туристичні поїздки в сумі до 15000 дирхам (1580 дол. США) в рік.

Юридична особа (фірма або установа) має право здійснити обмін один раз в рік 20000 дирхам (2100 дол. США) на будь-яку конвертовану валюту. Документом, що визначає порядок розміщення в Марокко активів іноземних фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, є циркуляр Управління валютного контролю Міністерства економіки та фінансів Марокко № 1555 від 1990 року, а також ряд постанов, спрямованих на подальшу лібералізацію валютного регулювання, в т. ч. №№ 1718, 1719, 1 721 від 2008 року.

Металурги та аграрії закликають Кабмін не скасовувати відшкодування ПДВ для експортерів сировини

Металурги та аграрії закликають Кабмін не скасовувати відшкодування ПДВ для експортерів сировини

Ініціатива щодо скасування відшкодування ПДВ для експортерів сировини, яка міститься у Плані відновлення України від наслідків війни, може призвести до негативних наслідків для економіки України та призвести до занепаду найбільших галузей.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на лист від "Укрметалургпрому" та Української зернової асоціації до співголів Нацради з відновлення України від наслідків війни - Руслана Стефанчука, Дениса Шмигаля та Андрія Єрмака.

Підписанти нагадали: українська залізорудна галузь за своєю суттю є більше переробною, аніж добувною, оскільки вміст заліза в у руді, яку добувають в Україні, не перевищує 25%-35%, а товарною продукцією вважається сировина з вмістом заліза не нижче 63%. І для досягнення такого рівня українська руда проходить збагачення - дуже капітало- та енергоємний процес, який перетворює український ЗРК та обкотиші на товар з високою доданою вартістю.

"До того ж, специфікою ГМК України є те, що переважна більшість компаній відносяться до вертикально-інтегрованих систем "руда-метал". І коли на світовому ринку знижується попит на металеві вироби, такі компанії мають можливість протриматися саме шляхом експорту залізорудної продукції. І тому додатковий фінансовий тиск на експорт сировини - це втрата стійкості галузі, яка через війну переживає найскрутніші часи та, протягом наступних років, вимагатиме значні ресурси для відновлення та розвитку", - наголошується у листі.

Таким чином, додаткові неринкові обмеження, такі як скасування відшкодування ПДВ для експортерів сировини, не призведуть до очікуваного підвищення рівня переробки в Україні, а, навпаки, будуть мати критичні наслідки - як для металургійної галузі, так і для економічної стабільності та національної безпеки України, підкреслили автори листа.

Що ж стосується аграрно-промислового комплексу, то тут скасування відшкодування ПДВ сприяло тільки збільшенню частки "сірого" ринку. Тож для того, аби стимулювати розвиток переробної галузі, владі слід зосередити увагу на покращенні доступу та побудові інфраструктури (електрика, водопостачання, водовідведення, газові мережі, дороги, залізничні гілки тощо) до потенційних локацій розміщення переробних підприємств, а також забезпечити спрощення процедур дозволів і ліцензій. Все це дозволить інвесторам розглядати Україну як більш привабливу країну для здійснення інвестицій, наголошується у листі.

"Окремо слід наголосити, що наявність зазначених заходів є негативним сигналом для інвесторів: "сировиною" може бути визначено більшість товарів, оскільки для кожного наступного етапу переробки готова продукція попереднього є сировиною. Це призводить до чергової невизначеності та неоднозначного трактування самого поняття. А по-друге, ПДВ є податком кінцевих споживачів в Україні, тому відшкодування ПДВ експортерам - базове зобов’язання держави, а не інструмент стимулювання експорту"», - наголошують металурги та аграрії.

Автори листа переконані: лише додаткові стимули для інвестицій у переробку сприятимуть виробництву в Україні товарів з більшою доданою вартістю. В той час як скасування відшкодування ПДВ призведе лише до критичних наслідків для економіки.

Нагадаємо, раніше проти цієї ініціативи виступив керівник Секретаріату Ради підприємців при Кабінеті міністрів Андрій Забловський: він заявив, що скасування відшкодування ПДВ для експортерів сировини зашкодить економіці і може остаточно підкосити експортні галузі. Зараз владі потрібно балансувати бюджет, а відповідно - максимально стимулювати експортерів.

Суд підтвердив правомірність донарахування 114,6 млн грн при виплаті доходів нерезиденту

Шостим апеляційним адміністративним судом підтверджено правомірність винесеного Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП податкового повідомлення-рішення на загальну суму 114,6 млн грн за результатами проведеної планової перевірки за 2016-2019 роки, в межах якої встановлено порушення в частині правомірності застосування норм міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.

Судом підтверджено, що платником податків під час виплат процентів за позиками на користь нерезидента не враховані норми Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі – Конвенція) та вимоги Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в частині застосування зменшеної ставки податку у зв’язку з виплатою доходу не на користь бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

Колегія суддів погодилася з доводами контролюючого органу про те, що зменшена ставка оподаткування доходів нерезидента, який отримує дохід, не повинна застосовуватись, оскільки нерезидент не є їх фактичним власником і, як наслідок, підлягає оподаткуванню за ставкою 15 % (п.п. 141.4.2 статті 141 Кодексу).

Право на застосування зменшеної ставки податку виникає, зокрема, але не виключно, за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір; нерезидентом надано довідку про підтвердження резидентства; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Судом зроблено акцент, що контролюючий орган вказав не лише на юридичні документи учасників групи компаній, фінансову звітність, у яких при спільному розгляді прослідковується одна спільна мета щодо передачі по ланцюгу доходу з джерелом походження з України, а й навів факти та обставини, які доводили, що отримувач доходу явно не має використовувати і отримувати вигоду без обмежень договірними або законними/юридичними зобов’язаннями щодо передачі такого доходу іншій особі.

Також зазначено, що контролюючий орган у матеріалах перевірки правомірно дійшов висновку, що нерезидент не відповідає параметрам бенефіціарного власника доходу, діяльність компанії здійснюється тільки у вигляді інвестування і фінансування компаній групи (холдингу) та взаємозалежних (афілійованих) компаній, що не свідчить про здійснення самостійної підприємницької діяльності. Тобто нерезидент визнається «технічною» компанією, адже у діяльності компанії відсутні ознаки окремої частини бізнесу, платежі мають транзитний характер, діяльність компанії не пов`язана з фінансовими та іншими ризиками, які характерні для підприємницької діяльності, компанія не розпоряджається отриманим доходом, а співробітники не здійснюють функцію контролю і управління компанією.

Суд також сконцентрував увагу на тому, що посилання позивача на факт понесених нерезидентом ризиків, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, здійснення управління компанією у межах самостійної підприємницької діяльності та визначення компанією подальшої економічної долі отриманого доходу не спростовують вищевказаних висновків суду.

Судом зроблено посилання на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 640/8578/19, якою зазначено ознаки, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зробила висновок, що походження коштів для надання кредиту за Кредитним договором нерезидентом українському платнику податків фактично є кредитними коштами з Британських Віргінських Островів.

Щодо посилання позивача на те, що в перевіряємому періоді нерезиденти по ланцюгу отримання процентів за позиками є резидентами Кіпру, суд зазначив, що вказана обставина не змінює факту, що під час отримання кредитних коштів компанія-нерезидент належала до податкової юрисдикції Британських Віргінських Островів.

Отже, суд наголосив на тому, що важливим фактом дослідження бенефіціарного власника доходу є також аналіз обставин отримання позик, за якими здійснюється виплата процентів.

Позиція контролюючого органу була посилена отриманими матеріалами від іноземних компетентних органів, що вкотре доводить, що обмін податковою інформацією з іноземними державами є важливим інструментом доказування встановлених порушень, у тому числі в судовому порядку.

Відтак, Шостим апеляційним судом підтверджено обґрунтованість висновку про порушення українським платником вимог податкового законодавства та правомірність винесення податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 114,6 млн гривень.

Посилання на Постанову суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105665340.

Довідково: У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) визначених у статті 103 Кодексу документів.

Формою додатка ПН до податкової декларації з податку на прибуток передбачено надання інформації про нерезидента, який є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу із джерелом походження з України, у разі застосування відповідно до статті 103 Кодексу положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу (прим. 4 до додатка ПН).

Джерело ДПС України 

Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з продажу торгової марки резиденту/нерезиденту?

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об’єктів права інтелектуальної власності.

Якщо покупець придбаває право на використання об’єкта права інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то винагорода (платежі) за таке використання не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо об’єкти права інтелектуальної власності передаються у користування, володіння та/або розпорядження чи власність, то така операція є об’єктом оподаткування для особи, яка передає об’єкт такого права, оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем

Згідно з пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Джерело ДПС у м. Києві

Україна приєдналася до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки

Державна податкова служба України 19 серпня 2022 року як компетентний орган України приєдналася до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information) (далі – Багатостороння угода CRS).

Метою приєднання ДПС до вказаної угоди є долучення України до міжнародної системи автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки відповідно до Загального стандарту звітності CRS, схваленого Радою Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 15.07.2014.

Імплементація Загального стандарту звітності CRS є одним із міжнародних зобов’язань України як члена Глобального форуму ОЕСР з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей та передбачає встановлення для ДПС як компетентного органу України обов’язку здійснювати збір інформації від фінансових установ про фінансові рахунки, власників та/або контролюючих осіб власників таких рахунків, які є податковими резидентами інших юрисдикцій-партнерів по обміну, та щорічно на автоматичній основі обмінюватись вказаною інформацією з юрисдикціями-партнерами по обміну в рамках Багатосторонньої угоди CRS.

Приєднання ДПС до Багатосторонньої угоди CRS є необхідною, проте не достатньою умовою для запровадження автоматичного обміну інформацією, який стане можливим виключно після ухвалення Україною законодавства, необхідного для імплементації Загального стандарту звітності  CRS.

Для цього Міністерством фінансів України розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки», який після завершення всіх узгоджувальних процедур буде надісланий до Кабінету Міністрів України для подальшого подання до Верховної Ради України.

Уряд затвердив Порядок часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами

Уряд затвердив Порядок часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами. Рішення було ухвалене на засіданні Кабінету Міністрів України 23 серпня.

Експортер, застрахувавши експортний кредит в Експортно-кредитному агентстві (ЕКА), зможе розраховувати на компенсацію за нараховані та сплачені у поточному році відсотки.

Під компенсацію підпадатимуть короткострокові, середньострокові та довгострокові договори на поповнення обігових коштів, придбання обладнання, виконання умов зовнішньоекономічного контракту, будівництва та реконструкції виробничих об’єктів.

Позичальник має відповідати наступним вимогам:

• бути ФОПом або юрособою;
• бути зареєстрованим на території України (крім тимчасово окупованих територій);
• не мати відкритих справ про банкрутство та не перебувати в стадії ліквідації.

Держава буде частково компенсувати ставку за експортними кредитами, які беруться на строк 2-12 років та складають не більше 85% суми зовнішньоекономічного контракту.

У разі порушення позичальником строків виплати відсотків більше ніж на 15 днів компенсацію тимчасово призупинять.

«Україна будує експортно орієнтовану економіку і тому підтримка експортерів є одним з пріоритетів Уряду. Ми допоможемо нашим виробникам збільшити обсяги вивозу товарів за кордон, вийти на нові ринки і бути там конкурентоздатними. В свою чергу, держава отримає зростання валютної виручки для підтримки макроекономічної стабільності. Трансформувавши Експортно-кредитне агентство в дієвий інструмент стимулювання і нарощування українського експорту, очікуємо вже найближчим часом відчутних позитивних результатів», - відзначила Перший віцепрем'єр-міністр — Міністр економіки України Юлія Свириденко.

Нагадаємо, що Експортно-кредитне агентство з початку дії програми портфельного страхування передекспортного фінансування вже підтримало контракти на суму 188 мільйонів гривень.

Наразі кредити під страхування ЕКА українські підприємці можуть оформити в АТ «Ощадбанк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Укрексімбанк». Також невдовзі таку послугу надаватиме АТ “Таскомбанк”.

Джерело Мінекономіки

Оподаткування страхових платежів та виплат на користь нерезидентів

Cтраховики або інші резиденти, у тому числі фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи – підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

• у межах договорів із обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб – нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта», а також за договорами страхування пасажирських перевезень цивільної авіації – за ставкою 0 відсотків;
• у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в абзаці другому п.п. 141.4.5 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, – за ставкою 4 відсотки суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми;
• під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному такою національною комісією, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеною національною комісією), а також під час укладання договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, – за ставкою 0 відсотків;
• в інших випадках, ніж зазначені в абзацах другому – четвертому п.п. 141.4.5 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, – за ставкою 12 відсотків суми таких платежів (виплат) за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Норми встановлені п.п. 141.4.5 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).