Які методи використовуються для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»

Методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначено п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» здійснюється за одним із таких методів:

• порівняльної неконтрольованої ціни;
• ціни перепродажу;
• «витрати плюс»;
• чистого прибутку;
• розподілення прибутку.

Підпунктом 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ визначено критерії використання методів встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Згідно з п.п. 39.3.2.1 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли ПКУ визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» для контрольованих операцій певного виду.

Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з урахуванням таких критеріїв:

1. доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
2. наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;
3. ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.

Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, якщо існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.

У разі якщо з урахуванням таких критеріїв метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс» та метод чистого прибутку або розподілення прибутку можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, застосовується метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс».

Платник податку може не застосовувати більше одного методу для визначення того, чи відповідають умови контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Якщо платник податків використав метод, що відповідає положенням ст. 39 ПКУ, встановлення контролюючим органом відповідності умов контрольованих операцій платника податків принципу «витягнутої руки» базується на тому методі трансфертного ціноутворення, який застосовується платником податків, за винятком випадків, якщо контролюючий орган обґрунтує, що метод, який застосовується платником податків, не є найбільш доцільним.

Контролюючий орган не має права застосовувати під час встановлення відповідності умов контрольованих операцій платника податків принципу «витягнутої руки» інший метод трансфертного ціноутворення, ніж зазначений у договорі про попереднє узгодження ціноутворення.

Нюанси процедури зміни місцезнаходження платника податків

У  зв’язку із зміною місцезнаходження/місця проживання платника податків, процедура зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або державної податкової інспекції, яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, розпочинається та проводиться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів:

1. відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження платника податків;
2. заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП для платників податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в ЄДР із відповідною позначкою, поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання).

Взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням здійснюється протягом місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження.

Суб’єкти господарювання, продовжують сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно такого платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів, крім:

• юридичних осіб, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу;
• відокремлених підрозділів юридичної особи;
• осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.

Водночас, перереєстрація платника податків, який є платником єдиного внеску здійснюється таким чином: після надходження з ЄДР відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання), пов’язану зі зміною адміністративно-територіальної одиниці або заяви за формою № 1-ЄСВ з приміткою «Зміни, що пов’язані з місцезнаходженням, місцем проживання», до Реєстру страхувальників контролюючим органом до дати спливу одного місяця після отримання відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника вноситься запис про переведення його на облік до контролюючого органу, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання).

Порядок подання звітності за окремими податками та зборами та їх сплата у разі зміни протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району регламентується Податковим кодексом України та відповідними нормативними актами.

Джерело ГУ ДПС у Вінницькій області

Актуальні питання та відповіді щодо КІК

Щодо контрольованих іноземних компаній розповів в.о. начальника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Олександр Ошеров.

Він зазначив, що 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України №466-IX від 16 січня 2020 року, яким були внесені зміни до Податкового кодексу України та яким було введено інститут контрольованої іноземної компаній.

Контрольованою Іноземною Компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України або юридичної особи - резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом (Закон № 466-IX).

Водночас, згідно до статті  39-2.1.2 Податкового кодексу України  Контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України (далі - контролююча особа):

• володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
• володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
• окремо або разом з іншими резидентами України - пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у контрольованій іноземній компанії реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі - резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії.

Відтепер, відповідно до пункту 392.5.5 Податкового кодексу України, для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку контрольованої іноземної компанії фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

• кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою;
• заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
• кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою;
• ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.

Строк повідомлення про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю).

Куди надсилається повідомлення про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях

До контролюючого органу за основним місцем обліку фізичної особи – резидента та основним місцем обліку юридичної особи – резидента.

Як можна надіслати повідомлення про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях

Засобами електронного зв’язку в електронній формі з електронним цифровим підписом.

Форма повідомлення про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях

Повідомлення про набуття або відчуження частки резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи подається за формою затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2021 за № 1525/37147. 

Відповідальність за неподання повідомлення про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях

Неповідомлення про набуття частки в іноземній юридичній особі, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт, станом на 01 січня 2022 року - 717 900 гривень.

Платник на спрощеній системі оподаткування отримав послуги від нерезидента. Що з ПДВ?

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, призупиняються права та обов’язки, встановлені розд. V та підрозд. 2 розд. XX ПКУ (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно, при отриманні послуг від нерезидентів, місце постачання яких визначено на митній території України, платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, податкові зобов’язання з ПДВ за такими операціями не нараховують, оскільки такий обов’язок визначений ст. 208 розд. V ПКУ.

Джерело Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

Чи визнається іноземна компанія КІК, якщо ФО - резидент України є прямим власником цієї іноземної кампанії, але володіє часткою, що складає рівно 50 відсотків?

Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1 2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України з урахуванням положень ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):

• володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
• володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
• окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

При цьому п.п. 39 прим. 2.1.3 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ передбачено, що під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

• впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або
• на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
• блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
• на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами «а» – «в» п.п. 39 прим. 2.1.3 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ, є різними, для цілей ПКУ приймається найбільше значення такої частки.

Крім того, відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.6 п. 39 прим. 1.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу.

Для цілей ст. 39 прим. 2 ПКУ фактичний контроль встановлюється на підставі, зокрема, але не виключно, хоча б однієї з таких обставин:

• надання особою зобов’язуючих вказівок органам управління юридичної особи;
• ведення особою перемовин щодо укладення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;
• наявність у особи довіреності на здійснення суттєвих правочинів від імені юридичної особи, що видана на термін більш ніж один рік, та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;
• здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявність можливості блокувати операції за такими рахунками;
• зазначення особи в якості засновника (бенефіціара, фактичного вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (бенефіціаром, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.

Здійсненням фактичного контролю над іноземним утворенням без статусу юридичної особи в цілях застосування цієї статті визнається здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення особи чи осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, прийняття рішень або можливість прийняття рішень про заміну осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, а також здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення щодо розподілу прибутку відповідно до особистого закону та/або установчих документів такого утворення.

Положення п.п. 39 прим. 2.1.6 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ не застосовуються до фізичної особи, яка виконує посадові обов’язки директора чи іншої посадової особи юридичної особи відповідно до її статутних документів, та/або до фахівців у галузі права, аудиту, бухгалтерського обліку, довірчого управління власністю, які діють на користь та в інтересах такої юридичної особи з дотриманням належних професійних стандартів (зокрема, але не виключно, адвокати, аудитори, трастові керуючі, протектори, гарантори, енфорсери, менеджери фондів, страховщики). У разі якщо зазначені в цьому абзаці особи діють на користь та в інтересах фізичної особи, виконуючи, при цьому, обов’язкові до виконання вказівки такої фізичної особи, вважається, що така фізична особа здійснює фактичний контроль над юридичною особою.

Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка є прямим власником контрольованої іноземної компанії вважається контрольованою особою.

Разом з тим іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією за умови дотримання контролюючою особою вимог, визначених п.п. «б» або «в» п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ.

Рада ухвалила зміни до Митного кодексу для спрощення процесу декларування товарів

27 липня, Верховна рада України прийняла у другому читанні законопроект «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання процедури складання митних декларацій на товари, які класифікуються у межах однієї товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД, відповідно до Митного кодексу Європейського Союзу».

Запропоновані Мінфіном зміни до Митного кодексу спрощують для бізнесу процес декларування товарів. Спрощення декларування полягає у тому, що можна групувати товари зі схожими характеристиками під одним кодом і наводити їх повний опис в одній графі митної декларації.

На відміну від існуючих до сьогодні у Митному кодексі норм, які належно не працювали, законом пропонується імплементувати європейські правила, що групувати товари можна лише зі схожими характеристиками (у межах однієї товарної позиції УКТЗЕД).

Зокрема, статтю 267 Митного кодексу викладено у новій редакції, а також доповнено статтю 280 наступними нормами:

• за бажанням декларантів дозволяється спрощене декларування партії товарів, які класифікуються в різних товарних підпозиціях згідно з УКТЗЕД, за одним класифікаційним кодом, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита у межах однієї товарної позиції УКТЗЕД;
• таке спрощене декларування тепер буде поширюватись і на експорт;
• для цілей застосування цієї норми відбуватиметься перерахунок специфічної ставки мита в адвалорну для справляння мита за найбільшою ставкою.
  
  
  Джерело Мінфін

Яким чином здійснюються розрахунки між резидентами і нерезидентами за такими валютними операціями як експорт та імпорт товарів, робіт, послуг?

Згідно з частиною першою ст. 3 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Частиною другою ст. 5 Закону № 2473 передбачено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1. операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;
2. операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;
3. операціями з надання фінансових послуг, визначених пп. 1 – 5 частини другої та частиною третьою ст. 9 Закону № 2473, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України (далі – НБУ) на здійснення валютних операцій;
4. операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);
5. операціями з купівлі – продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;
6. іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами НБУ.

Розрахунки за операціями, визначеними частиною другою ст. 5 Закону № 2473, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Відповідно до п. 28 розд. IV Положення про здійснення операцій із валютними цінностями (далі – Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 2, із змінами і доповненнями, у розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями та операціями, пов’язаними з рухом капіталу (крім операцій зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (уключаючи дивіденди) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій), використовуються як засіб платежу іноземна валюта і гривня.

Розрахунки, а також перекази за валютними операціями, зазначеними в пп. 27 – 30 розд. IV Положення, здійснюються виключно через банки, крім випадків, передбачених частиною четвертою ст. 59 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон № 3480) (п. 31 розд. IV Положення).

Здійснення грошових розрахунків за укладеними на організованих ринках та поза ними деривативними контрактами та правочинами щодо інструментів грошового ринку (крім цінних паперів), активів, допущених до торгів на організованому товарному ринку, за умови проведення розрахунків за принципом «поставка проти оплати», забезпечуються кліринговими установами.

Здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на організованих ринках капіталу та поза ними, за умови проведення розрахунків за принципом «поставка цінних паперів проти оплати», забезпечуються кліринговою установою або Центральним депозитарієм цінних паперів чи Національним банком України.

Грошові розрахунки, передбачені цією частиною, здійснюються у встановленому Національним банком України порядку шляхом переказу коштів банками та Національним банком України та/або відображення в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в системі клірингового обліку особою, яка провадить клірингову діяльність, зміни обсягу прав та зобов’язань щодо коштів між сторонами деривативних контрактів, сторонами правочинів щодо фінансових інструментів та щодо валютних цінностей, а також сторонами товарних операцій, укладених на організованому ринку та поза ним, з відображенням переходу права вимоги на кошти, в тому числі припинення зобов’язань щодо коштів за результатами неттінгу (частина четверта ст. 59 Закону № 3480).

При цьому, згідно з останнім абзацом п. 4 розд. І Положення, до поточних торговельних операцій належать операції, зазначені у п.п. 1 п. 4 розд. I Положення, а саме: розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.

Крім того, п. 2 ст. 1 Закону № 2473 визначено, що термін «товар» вживається у значенні, визначеному Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до ст. 1 якого товар – будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Виходячи із зазначеного, розрахунки між резидентами і нерезидентами за такими валютними операціями як експорт та імпорт товарів, послуг, робіт здійснюються виключно через банки в іноземній валюті та гривні.

Окремі аспекти щодо подання платниками податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній

Відповідно до п.п. 39.4.10 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків – резидент України, який належить до міжнародної групи компаній, у випадках, визначених у п.п. 39.4.10 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, зобов’язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній подається у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній, в яку входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи (а у разі відсутності інформації – відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), перевищує еквівалент 750 млн. євро та за наявності однієї із таких обставин:

• платник податків є материнською компанією міжнародної групи компаній;
• материнська компанія міжнародної групи компаній уповноважує платника податків – резидента України на подання звіту у розрізі країн до контролюючого органу;
• відповідно до вимог законодавства місцезнаходження материнської компанії міжнародної групи компаній подання звіту від такої міжнародної групи компаній не вимагається, і при цьому материнська компанія такої групи не уповноважує іншого учасника міжнародної групи на подання звіту в іншій іноземній юрисдикції, де передбачене його подання;
• між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією розташування материнської компанії міжнародної групи компаній або іншого учасника цієї групи, уповноваженого материнською компанією такої групи на подання звіту у розрізі країн, підписаний міжнародний договір, що передбачає можливість здійснення обміну податковою інформацією, але не набув чинності порядок обміну звітами у розрізі країн або наявні факти систематичного невиконання такого порядку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює перелік таких іноземних юрисдикцій на своєму офіційному веб-порталі не пізніше ніж за 60 календарних днів до граничного строку подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний рік.

Форма звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній та порядок його заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац дванадцятий п.п. 39.4.11 п. 39.4 ст. 39 ПКУ).

Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній складається за фінансовий рік, встановлений материнською компанією міжнародної групи компаній, що може не збігатися з календарним роком, та подається протягом дванадцяти місяців після закінчення такого фінансового року (у разі відсутності відомостей про встановлений материнською компанією міжнародної групи компаній фінансовий рік – протягом дванадцяти місяців після закінчення календарного року) (абзац тринадцятий п.п. 39.4.11 п. 39.4 ст. 39 ПКУ).

Водночас, п. 53 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» встановлено, що норми п. 39.4 ст. 39 ПКУ, зокрема, щодо подання платниками податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році, але не раніше ніж у рік, в якому компетентними органами укладено багатосторонню угоду про автоматичний обмін міждержавними звітами (Multilateral Competent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports).

Форма Звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній та порядок його заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України 14.12.2020 № 764.

Як курсові різниці впливають на дохід юрособи-«єдинника»?

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями доходом юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ (абзац п’ятий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

Юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 зі змінами та доповненнями затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність».

Підприємства, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до податкового законодавства, з метою складання фінансової звітності визнають доходи і витрати за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п. 9 розд. І НП(С)БО 25).

Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 4 НП(С)БО 21 курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (п.п. «а» п. 7 НП(С)БО 21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (абзац перший п. 8 НП(С)БО 21).

Отже, юридична особа – платник єдиного податку визначає курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

У податковій декларації юридичної особи – платника єдиного податку зазначається лише обсяг доходу, відображення витрат не передбачено.

Таким чином, позитивне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходів такого платника податку. Від’ємне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти не зменшує базу оподаткування єдиним податком.

За яких умов звільняються від відповідальності платники податків, які мають/не мають можливість своєчасно виконати свій податковий обов’язок у період дії воєнного стану в Україні?

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Згідно з абзацами першим – п’ятим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної ПКУ, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, передбачених ПКУ, за умови виконання ними таких податкових обов’язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс., звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відс. за умови виконання ними таких податкових обов’язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац восьмий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Платники податків, які у зв’язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ термінів виконання податкових обов’язків, звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за невиконання податкових обов’язків, за умови виконання таких обов’язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов’язків (п.п. 69.3 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Джерело ЗІР ДПС

Чи застосовуються штрафні санкції та пеня при самостійному виправлені помилок за податкові періоди під час дії воєнного стану?

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Так, згідно з абзацами шостим – сьомим п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.

Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого п. 50.1 ст. 50 ПКУ, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов’язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Контрольовані операції із сировинними товарами. Як повідомити про укладення відповідного договору(контракту)?

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни щодо встановлення відповідності умов контрольованих операцій з сировинними товарами принципу «витягнутої руки», зокрема, до підпунктів 39.3.3.4 – 39.3.3.5 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), які набрали чинності з 23 травня 2020 року.

Відповідно до абзаців першого та другого п.п. 39.3.3.4 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПКУ для контрольованих операцій з сировинними товарами встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни.

Для цілей п.п. 39.3.3.4 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПКУ під сировинними товарами розуміються товари, для яких непов’язані особи у якості орієнтира (еталона) для встановлення ціни неконтрольованих операцій використовують котирувальні ціни. Перелік сировинних товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік сировинних товарів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1221 (далі – Перелік № 1221), яка набула чинності з 01 січня 2021 року.

Згідно з п.п. 39.3.3.5 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПКУ платник податків, що здійснює контрольовані операції із сировинними товарами, повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про укладення відповідного договору (контракту) за формою та в порядку, передбаченими п.п. 39.3.3.3 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Направлення платником такого повідомлення є підтвердженням того, що узгодження суттєвих умов договору (контракту), зокрема характеристик та ціни товарів, обсягу, умов постачання, оплати та відповідальності, здійснювалося сторонами контрольованої операції на момент укладення такої угоди.

Якщо інформація, зазначена у повідомленні, узгоджується із фактичною поведінкою сторін або з іншими фактами контрольованої операції, порівняння ціни контрольованої операції з котирувальними цінами проводиться на найближчу дату до дати ціноутворення, узгодженої сторонами контрольованої операції.

Форма Повідомлення про укладання форвардного, ф’ючерсного контракту або контракту на здійснення операцій з сировинними товарами (далі – Повідомлення) та Порядок подання Повідомлення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 840 «Про затвердження форми та Порядку подання Повідомлення про укладання форвардного, ф’ючерсного контракту або контракту на здійснення операцій з сировинними товарами» (далі – Порядок № 840).

Пунктом 3 Порядку № 840 визначено, що платник податків повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, про здійснення контрольованої операції на підставі форвардного, ф’ючерсного контракту або контракту на здійснення операцій з сировинними товарами шляхом надання Повідомлення протягом 10 робочих днів з дня укладення відповідного контракту.

При здійсненні контрольованих операцій із сировинними товарами, направлення платником такого Повідомлення є підтвердженням того, що узгодження суттєвих умов договору (контракту), зокрема характеристик та ціни товарів, обсягу, умов постачання, оплати та відповідальності, здійснювалося сторонами контрольованої операції на момент укладення такої угоди (п. 4 Порядку № 840).

Згідно з пп. 6 – 8 Порядку № 840 Повідомлення направляється засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями.

У разі укладання декількох форвардних, ф’ючерсних контрактів або контрактів на здійснення операцій з сировинними товарами платники податків подають Повідомлення щодо кожного контракту окремо.

Прийняття (реєстрація) Повідомлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, здійснюється відповідно до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 зі змінами та доповненнями.

Електронну форму Повідомлення оприлюднено на офіційному вебпорталі ДПС в рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр форм електронних документів.

Таким чином, платник податку, платник податків повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, про здійснення контрольованої операції на підставі форвардного, ф’ючерсного контракту або контракту на здійснення операцій з сировинними товарами шляхом надання Повідомлення протягом 10 робочих днів з дня укладення відповідного контракту.

При цьому зазначаємо, що необхідною складовою для виконання вимоги щодо направлення платником податку повідомлення про укладення договору (контракту) на здійснення операцій із сировинними товарами які підпадають під визначення контрольованих, є затверджений Кабінетом Міністрів України Перелік № 1221.

Враховуючи те, що Перелік № 1221 набув чинності з 01.01.2021, платник податку повідомляє про укладення відповідного договору (контракту) на здійснення операцій з сировинними товарами, які підпадають під визначення контрольованих, починаючи з 01 січня 2021 року.

Уряд подовжив дію документів у сфері державного експортного контролю на період воєнного часу

Уряд подовжив дію низки реєстраційних та дозвільних документів у сфері державного експортного контролю на період воєнного часу - повідомляє Мінекономіки.

Йдеться про:

• посвідчення про реєстрацію суб’єктів господарювання як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів;
• свідоцтва про отримання повноважень на проведення недержавної експертизи товарів у галузі державного експортного контролю;
• свідоцтва про державну атестацію системи внутрішньофірмового експортного контролю, створеної суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів.

У разі закінчення терміну дії такого роду документів, суб’єкти господарювання не зобов’язані поновлювати їх у Державній службі експортного контролю. Вони діятимуть і далі протягом усього періоду воєнного стану та впродовж 3 місяців після його завершення. 

Також Мінекономіки нагадує, що наразі автоматично подовжуються строкові ліцензії та документи дозвільного характеру в частині провадження господарської діяльності.

Закон України № 2352-IX про оптимізацію трудових відносин. Що нового?

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352).

Законом № 2352, зокрема ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) доповнено частиною третьою, відповідно до якої роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Крім того ст. 29 КЗпП викладено у новій редакції.

Так, згідно з змінами до ст. 29 КЗпП, до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

1. місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
2. визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
3. права та обов’язки, умови праці;
4. наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору – під підпис;
5. правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
6. проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
7. організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
8. тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
9. процедуру та встановлені КЗпП строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець забезпечує виконання пунктів 1, 3, 5 і 7 – 9 частини першої ст. 29 КЗпП та у разі потреби надає працівникові необхідні для виконання роботи обладнання та засоби, а також рекомендації щодо роботи з ними. Інформування може здійснюватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці.

Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної п. 4 частини першої ст. 29 КЗпП, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому ст. 29 КЗпП.

Також частину четверту ст. 119 КЗпП викладено у такій редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тобто роботодавця звільнено від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, із залишенням для цих працівників місця роботи (посади). При цьому таким працівникам залишається виплата грошового забезпечення за рахунок коштів державного бюджету.

Закон № 2352 опубліковано у офіційному виданні «Голос України» від 18.07.2022 № 147 (7897).

В який строк до ДПС подається скарга на ППР або інше рішення контролюючого органу, яке отримано в період дії воєнного стану на території України, та чи можна подати таку скаргу через Електронний кабінет?

Оскарження податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) або інших рішень контролюючих органів в адміністративному порядку визначено ст. 56 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Згідно з абзацами першим – другим п. 56.3 ст. 56 скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків ППР або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв’язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (абзац четвертий п. 56.3 ст. 56 ПКУ).

Якщо відповідно до ПКУ контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження ППР (рішення) контролюючого органу (п. 56.12 ст. 56 ПКУ).

На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 102.9 ст. 102 ПКУ).

Водночас, відповідно до п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Підпунктом 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

• дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, сплати податків та зборів платниками податків;
• строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов’язань, прийняття, надсилання та оскарження ППР за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
• строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов’язань, прийняття, надсилання та оскарження ППР, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Враховуючи викладене, п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ відновлено перебіг строків для проведення, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов’язань, прийняття, надсилання та оскарження ППР для камеральних, фактичних та документальних позапланових перевірок.

Оскільки оскарження інших рішень органів ДПС та ППР, в яких визначається грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, що отримані в період дії правового режиму воєнного стану на території України, зупиняється, то перебіг строку для подання та розгляду таких скарг починається з дня наступного за днем припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з цим, відповідно до абзацу третього п. 56.3 ст. 56 ПКУ протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим п. 56.3 ст. 56 ПКУ (10 робочих днів), платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. ДПС, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Окрім того, строки подання скарги на ППР або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених п.102.6 ст. 102 ПКУ (п. 56.14 ст. 56 ПКУ).

Порядок застосування норм пп. 102.6 – 102.7 ст. 102 глави 9 розд. ІІ ПКУ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2017 № 861, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2017 за № 1373/31241.

Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, забезпечення можливості адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, у тому числі подання скарги на ППР або інше рішення контролюючого органу (п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ).

Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику надіслати лист (запит тощо) до відповідного органу ДПС, в тому числі скаргу до ДПС. Форма підготовки такої кореспонденції передбачає заповнення або вибір із запропонованих наступних реквізитів: регіон в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого відправляється лист (запит тощо), тип документа, тематика звернення, короткий зміст листа та сканований документ, який необхідно завантажити (файл повинен бути у форматі pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ). Відправлені листи можна переглянути у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи».

Протягом одного робочого дня після надсилання листа до органу ДПС автор електронного листа повідомляється про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації запиту в органі ДПС, до якого цей запит направлено. Інформацію щодо отримання та реєстрації листів в органі ДПС користувач може переглянути в вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Джерело ЗІР ДПС

Уряд пропонує звільнити від ввізного мита товари для зберігання зерна

21 липня 2022 року у ВРУ зареєстровано законопроєкт №7548-1 "Про внесення зміни до розділу XXІ "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, що використовуються для забезпечення зберігання зернових та/або олійних культур". Він є альтернативним до законопроєкту №7548.

Законопроектом пропонується на період дії військового стану та на 30 днів після його припинення звільнити від оподаткування ввізним митом імпорту в Україну мішків, рукавів для зберігання зернових та олійних культур та обладнання для їх наповнення, завантаження, розвантаження зернових та олійних культур:

• полімерні рукави та мішки об'ємом не менше 0,8 метрів кубічних для зберігання сільськогосподарської продукції, які класифікуються у товарних підкатегоріях 3917 31 00 90, 3917 32 00 90, 3917 39 00 90, 3923 21 00 00, 3923 29 90 00, 3923 90 00 00, 5407 20 11 00, 5407 20 19 00, 6305 32 11 00, 6305 32 19 00 згідно з УКТ ЗЕД; 
• причепи і напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням для перевезення сільськогосподарської продукції, які класифікуються у товарній підкатегорії 8716 20 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Звільнення не застосовується до товарів, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державоюагресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Хто вважається керівником іноземної компанії для цілей ПКУ та яким чином подається така інформація до податкових органів?

Наказом Міністерства фінансів України від 08.02.2021 № 62 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» затверджено нову редакцію додатку 6 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588). Цим додатком замість форми заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток (форма № 1-РПП) впроваджено нову форму заяви про взяття на облік нерезидента або його відокремленого підрозділу (форма № 1-ОПН). Заява за формою № 1-РПП більше не застосовується.

Заява за формою № 1-ОПН містить відповідні графи для зазначення керівника або представника нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу). Крім того, у формі № 1-ОПН зазначається особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку. 

У заяві за формою № 1-ОПН може зазначатися як безпосередній керівник іноземної компанії (організації) відповідно до її статутних документів, так і представник нерезидента, що діє на підставі документа, виданого органами управління такого нерезидента, яким підтверджуються повноваження такої фізичної особи на виконання функцій керівника нерезидента на території України в межах прав та обов’язків, що покладаються на керівника платника податків. Ця особа може бути як іноземцем, так і громадянином України, або особою без громадянства. Додатково до документів, визначених п. 64.5 ст. 64 ПКУ та розд. IV Порядку № 1588 слід подати до податкового органу копії документів, що посвідчують зазначену особу, а також зазначити у формі № 1-ОПН інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта). Якщо особа – іноземець не має реєстраційного номеру облікової картки платника податків (РНОКПП), його необхідно попередньо одержати у порядку визначеному Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 зі змінами та доповненнями. 

Слід звернути увагу на те, що обсяг повноважень, делегованих фізичній особі – представнику нерезидента на підставі відповідного документу, має охоплювати повний обсяг прав та обов’язків керівника платника податків, для всіх випадків, визначених податковим законодавством України. Це має чітко прослідковуватися із тексту зазначеного документу.

На підставі вказаних у формі № 1-ОПН реєстраційних даних щодо керівника (представника) нерезидента та особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, такі особи будуть відображені в інформаційно-телекомунікаційних системах контролюючих органів як керівник нерезидента та особа, відповідальна за ведення його бухгалтерського та/або податкового обліку для цілей Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Зазначена особа – керівник зможе, після одержання електронного підпису у визначеному законодавством порядку, визначити, змінити перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків. Тобто, керівник зможе визначити повноваження зазначених осіб для цілей електронного документообігу між платником податків – нерезидентом та контролюючим органом відповідно до ПКУ, законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» зі без укладення відповідного договору. 

Також керівник та особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, будуть відповідальними за підписання податкових декларацій платника податків – нерезидента.

Відповідні роз’яснення наведені в Інформаційному листі № 20 «Щодо виконання нерезидентами обов’язків щодо взяття на податковий облік, а також реєстрації платниками податку на прибуток в Україні з 01 січня 2021 року», розміщеному на офіційному вебпорталі ДПС у рубриці «Листівки та брошури».