Де вперше з'явилося поняття податків?

Перші відомості про використання податків датуються більше 5000 років тому і пов'язані зі стародавнім Сходом. В Ассирії, Вавилонії та Єгипті відомі форми оподаткування, які використовувалися для фінансування державних витрат. Наприклад, в Ассирії було введено податок на риболовлю, а в Єгипті збирались податки на виробництво, обробку та продаж хліба.

Проте, скоріше за все, найдавніші відомості про податки були саме в Ассирії.

Ассирія - одна з найстаріших цивілізацій Сходу, яка існувала в північній частині Месопотамії приблизно з 24-го по 7-е століття до нашої ери. Простіше кажучи, територія Ассирії знаходились там де зараз знаходяться Іран, Ірак, Ізраїль, Сирія, Ліван, Єгипет та частина Турречини.

Однією з перших форм податкування в Ассирії був податок на риболовлю. Зазвичай, цей податок становив певний відсоток від загального обсягу риби, яку було виловлено.

Податок на риболовлю в Ассирії сплачувався у природній формі, тобто у вигляді риби або інших морських продуктів, які були виловлені. Рибалки, які займалися цією діяльністю, повинні були здати певну кількість свого улову як оплату податку.

Пізніше, в епоху Новоасирійської імперії (IX-VI століття до нашої ери), було розроблено більш складну систему оподаткування. Для забезпечення доходів використовувалися такі форми податків, як податок на землю, податок на продукти харчування та податок на майно.

Земельний податок в Ассирії зазвичай сплачувався у вигляді певної кількості зерна або інших продуктів, які вирощували на землях. Кількість сплачуваного зерна залежала від розміру земельної ділянки та її плодючості. Для визначення обсягу земельного податку використовувалися спеціальні оціночні таблиці, що встановлювали стандартну кількість зерна, яка повинна була бути сплачена.

Податок на майно в Ассирії сплачувався відповідно до стану майнового володіння громадян. Він міг бути сплачений у вигляді майнових речей або грошей. Також у деяких випадках, податок на майно міг бути сплачений у вигляді послуг або робіт.

Одна з відомих форм оподаткування, яка використовувалася в Ассирії, був податок на "шітум", що є дослівним перекладом "пічки". 

До речі, податок на пічки можна віднести до ряду незвичайних податків.

Цей податок утримувався з тих, хто використовував пічки в своїх будинках, ремеслах або виробництвах. Власники пічок сплачували цей податок в натурі, тобто віддаючи частину свого випіченого хліба в якості податку.

Щоб виміряти кількість диму, що випускається з пічок, військові чиновники могли використовувати спеціальні прилади, які називалися "канопусами". Ці прилади були розміщені біля пічки та реєстрували кількість диму, який виходив з пічки.

Таким чином, в Ассирії виникла розвинена система оподаткування, яка дозволяла державі забезпечувати необхідні доходи для фінансування своїх потреб. Ассирія була однією з найсильніших та найбагатших держав свого часу, зі значними доходами від торгівлі та податків.

Проте, Ассирія стала жертвою свого власного успіху. Її землі та ресурси були перенапружені через постійні війни та завоювання нових територій. Це також призвело до економічного занепаду та зменшення виробництва сільськогосподарської продукції.

Крім того, військові розколи в імперії та політичні внутрішні конфлікти також призвели до її ослаблення. Відсутність згоди між провінціями та племенами зумовило відкрите повстання, яке Вавилонське царство зуміло використати для своєї перемоги.

Після падіння Ассирії, влада на Сході Близького Сходу перейшла до Вавилонського царства. 

Податкова система Римської імперії

 Всі ми знаємо про Римську імперію, яка колись домінувала на Європейському континенті. Але що ми знаємо про її економіку та податкову систему?

Економіка Римської імперії була однією з найрозвиненіших і найскладніших економік свого часу та мала високий рівень розвитку торгівлі та велику мережу торгових шляхів та портів.

Основними джерелами надходжень Римської імперії були:

• Державна власність: Імперія володіла значними територіями та майном, які приносили прибуток у вигляді орендної плати. Також доходи з державної власності збільшувались за рахунок здобутку цінних металів, зокрема золота та срібла, з рудних родовищ.
• Військові трофеї: Римські воєнні походи часто приносили значні прибутки від здобутку ворожих територій, рабів та захоплених цінностей.
• Податки: Податки з провінцій імперії були важливим джерелом доходів. Збиралися різними способами, включаючи збір земельного податку, податок на торгівлю та інші види податків.

Податки були головним джерелом доходів імперії з початку до кінця її існування і як Ви вже зрозуміли про них ми будемо говорити детально.

Протягом більшої частини своєї історії Римська імперія збирала податки зі своїх громадян та територій, які контролювала.

Одним з найважливіших податків був "tributum", або "земельний податок", який був збиралися з власників землі. 

Інші види податків включали "aerarium", або державний податок, який стягувався з багатих римлян, а також "vectigal", або податок на торгівлю та перевезення товарів.

У період зростання імперії римляни зазвичай збирали податки з країн, які вони підкорювали. Так, наприклад, після завоювання Північної Африки римляни збирали звідти значну кількість зерна для забезпечення власних потреб.

Податкова система Римської імперії була досить складною і вимагала значних зусиль для збору інформації про населення та майно, а також для збору самого податку. Тому у більш пізніх стадіях існування імперії податкова система стала більш централізованою і збір податків здійснювався через за допомогою так званого поштового зв'язку та інші централізовані механізми.

Централізація податкової системи в імперії відбувалася поступово та на різних рівнях. У першу чергу, римські правителі почали створювати централізовану систему, яка дозволяла відстежувати податки, зібрані з різних частин імперії. Наприклад, під час правління імператора Августа було створено систему збирачів податків, які контролювали збір податків в провінціях імперії.

Крім того, імперія створила централізовану систему поштового зв'язку, яка також використовувалася для передачі інформації.

Поштова система складалася з мережі доріг, на яких розташовувалися спеціальні станції (mutationes), де змінювали коней та підтримували візи. Також були розташовані станції з пішоходами кур'єрами (veredarii), які доставляли поштові листи. Згідно з імперськими законами, поштові послуги надавалися безкоштовно державним службовцям, а для приватних осіб вони коштували гроші.

Загалом податкова система Римської імперії була довгий час успішною, проте з часом почала стикатися з різними проблемами.

Сама податкова система була досить централізованою та деталізованою, що дозволяло збирати значні доходи від населення та підтримувати фінансування держави.

Однак, Римська імперія зіткнулась з типовою проблемою всіх імперій. З поширенням імперії та зростанням її території, збір податків став більш складним та вимагав більшої кількості зусиль та ресурсів, що призвело до збільшення витрат на утримання армії та інфраструктури. Крім того, зростання торгівлі та розвиток інших секторів економіки призводили до зменшення відносної важливості аграрного сектору, що був основним джерелом податків.

Так, у пізній імперській епохі система податкового збору стала менш ефективною. Причин декілька:

• з поширенням імперії та збільшенням її території зростала необхідність військових походів та оборони кордонів. Це призводило до збільшення витрат на утримання армії та інфраструктури. Також збільшення території призводило до збільшення відстаней, що необхідно пройти для збору податків та їх транспортування до центральної казни, що збільшувало витрати на ці процеси.
• з плином часу та зростанням імперії римська влада стикалася зі зростаючими проблемами управління та корупцією, які спричиняли витрати та знижували ефективність збору податків. Деякі високопоставлені чиновники використовували свої посади для особистих користей та зводили невиправдано високі податкові ставки для місцевого населення.
• зростання торгівлі та розвиток інших секторів економіки призводили до зменшення відносної важливості аграрного сектору, що був основним джерелом податків. Торгівля та промисловість зазвичай здійснювалися у містах, де ставки податків були менші, ніж на сільській місцевості.

Отже, можна сказати, що централізована податкова система була успішною протягом деякого часу, але з часом зазнала значних труднощів через різні фактори, такі як війни, велика територія та корупція.

Про кінець Римської імперії всім добре відомо звісно ж основною причиною розпаду були не економічні проблеми, а скоріш за все політичні. Оскільки римські володарі просто були не здатні управляти великими територіями, а постійні війни збільшили вплив військових командувачів на політичні процеси. 

Податки в Чорногорії

Економічна політика Чорногорії ґрунтується на збереженні макроекономічної стабільності, структурних реформах та покращенні умов для бізнесу. Досягненню цих умов та залученню значних іноземних інвестицій в країну великою мірою сприяє податкова система Чорногорії, якій характерна простота сплати податків та невисокі податкові ставки в порівнянні з іншими європейськими країнами.

Сучасна податкова система Чорногорії складається з чотирьох основних великих груп податків: загальнодержавні податки, місцеві податки, збори та акцизи.

Загальнодержавні податки

Податком на додану вартість (ПДВ) (Porez na dodatu vrednost – PDV) обкладаються:

• обіг товарів/надані послуги, здійснені платником податку в рамках своєї комерційної діяльності;
• імпорт товарів.

Стандартна ставка ПДВ – 17%. Наприклад, імпорт нових та б/в автомобілів обкладається 17% ПДВ.

Занижена 7%-ва ставка ПДВ передбачена на основні продукти харчування (молоко, хліб, жири, масло та цукор), а також на питну воду (крім бутильованої), ліки, підручники, щоденні та періодичні друковані видання, перевіз пасажирів та їх багажу, послуги готельного бізнесу.

Особливими схемами нарахування ПДВ користуються дрібні підприємці, сільгоспвиробники, туристичні оператори, туристичні агентства та посередники в обігу предметів мистецтва та антикваріату.

Дрібні підприємці, чий обіг протягом року не перевищує 18000 євро, не зобов’язані ставати на облік в податкових органах по сплаті ПДВ.

Слід зауважити, що ставка ПДВ в Чорногорії – в порівняні з сусідніми країнами – найнижча. В Хорватії вона складає – 22%, в Албанії, Болгарії та Словенії – 20%, в Македонії та Румунії – 19%, в Сербії – 18%.

Джерелом податку на прибуток юридичних осіб (Porez dobit pravnih lica) є:

• продаж товарів, вироблених в Чорногорії;
• послуги, що надавалися на території Чорногорії;
• дивіденди;
• користування майновими правами в Чорногорії;
• користування надрами;
• нерухоме та рухоме майно, що знаходиться на території Чорногорії;
• страхування та повторне страхування ризиків на території Чорногорії.

Базою оподаткування для нарахування податку на прибуток являється оподаткований прибуток платника податку, тобто «бухгалтерський» прибуток, до якого вносяться корегування згідно з податковим кодексом.

Для дивідендів, доходів, отриманих від дольової участі в прибутку іншої юридичної особи, авторської винагороди та виробничого прибутку податкова ставка складає 15%, а для відсоткових доходів – 5%.

Податок на прибуток не стягується з юридичних осіб та їх філіалів, які працюють в нерозвинених обласних центрах Чорногорії перші три роки їх діяльності. Податкові пільги передбачені в разі працевлаштування нових робітників або вкладення коштів в цінні папери.

При працевлаштування нових робітників на постійній основі або мінімум на два роки з бази оподаткування податку на прибуток вираховуються брутто заробітних плат цих робітників, а також соціальні внески роботодавця.

Ставка податку на доходи фізичних осіб в Чорногорії також досить помірна. Загальна ставка цього податку з 2009 року складає 12%. При цьому резиденти мають право на особисте зменшення відрахувань на кожного члена родини, що знаходиться на утриманні в розмірі 120 євро на рік (10 євро на місяць). Нерезиденти сплачують податок на доходи фізичних осіб тільки з доходів, отриманих в Чорногорії.

Ставка податку з обігу на нерухомість залежить від «віку» нерухомості: якщо мова йде про нерухоме майно, яке вже було у використанні, то ставка – 2%, якщо ж йдеться про новобудову, то – 17%.

Податок на користування транспортними засобами сплачують власники (як фізичні, так і юридичні особи) транспортних засобів. Податок на автомобілі коливається в діапазоні 15 – 150 євро (за кожен рік «старості» автомобіля податкове зобов’язання зменшується на 5%, максимум до 70%). На мотоцикли податок складає 10 – 200 євро, на човни та яхти – 5 – 400 євро, на літаки та інші літаючі засоби – 1000 – 5000 євро.

Податок з обігу транспортних засобів, бувших у вжитку, сплачує покупець (якщо з обігу цих транспортних засобів не передбачено сплату ПДВ). Ставка цього податку складає 5% від ринкової вартості. Податкові пільги досить обмежені: до них справа доходить у разі отримання спадку чи дарування.

Місцеві податки (податки, встановлені чорногорськими місцевими адміністраціями) складаються з:

• податку на нерухомість,
• податку на доходи фізичних осіб,
• податку на споживання,
• податку на фірму чи назву,
• податку на невикористану будівельну ділянку і
• податку на лотерею та азартні ігри.

Місцевий податок на нерухомість складав до 2011 року 0,08 – 0,8% від ринкової вартості нерухомості в залежності від її виду, місця розташування, якості та віку. 9 грудня 2010 року Скупщиною Чорногорії були прийняті зміни та доповнення до Закону «Про податок на нерухомість» (вступає в силу на 8-й день з дня опублікування в «Службовому листі Чорногорії»). Крім інших змін, закон передбачає, що процентна ставка поступово буде змінена від 0,1% до 1% від ринкової вартості квартири чи будинку, а остаточну суму буде визначати община, на території якої знаходиться об’єкт.

Уряд запропонував підвищити процентну ставку податку на нерухомість, щоби невдалий туристичний сезон компенсувати за рахунок іноземців, що володіють нерухомістю в Чорногорії. До цього кроку призвів той факт, що рік від року кількість відпочиваючих на узбережжі збільшується, а дохід від туризму – ні. Причиною цієї ситуації стало те, що велика кількість іноземців, основною мірою серби та росіяни, відпочивають у власних будинках або у друзів, а купують все на ринках та магазинах самообслуговування.

Місцевий податок на споживання – це податок з обігу на алкогольні та безалкогольні напої (крім кави та чаю), що може складати максимум 3 %, а в Подгоріце та Цетіньє – максимум 5%.

Місцевий податок на фірму чи назву – обов’язок тих фізичних осіб, що є роботодавцями (тобто сплачують податок на доходи фізичних осіб або податок на прибуток) і діяльність яких зареєстрована. За рік цей податок не може перевищувати 500 євро з юридичної особи та 100 євро з фізичної особи. Фізичні та юридичні особи звільнені від сплати цього податку в перші 12 місяців існування фірми. Більше всіх – 300 євро на рік – сплачують букмейкерські контори, страхові компанії, банки, провайдери мобільного зв’язку, АЗС, місцеві енергетики та зв’язківці. По 200 євро на рік платять підприємства, сферою діяльності яких являється гуртова та роздрібна торгівля, обробка деревини, обробка металу, будівництво, туризм, готельний бізнес.

Дрібні продовольчі магазини та майстерні побутових послуг сплачують від 30 до 100 євро.

Місцевий податок на невикористану земельну ділянку сплачують власники, тобто юридичні та фізичні особи. Ставка цього податку від 0,003 до 0,3 євро/м².

Місцевий податок на азартні ігри (ігрові автомати) може складати до 20 євро з автомату. Чорногорські місцеві адміністрації мають право ввести три види компенсацій (naknada): на облаштування будівельної ділянки, на використання будівельної ділянки та на користування обласними автомагістралями.

Митне законодавство Чорногорії складається з трьох законів: «Про митницю», «Про митні тарифи» та «Про митну службу», а також 17 підзаконних актів. Зокрема, законом «Про митні тарифи» передбачено 14 типів процентної ставки (від 0 до 30%).

У Чорногорії немає експортного мита. Крім того, від митних зборів звільнені, наприклад, некомерційні товари осіб, що в’їжджають в країну, загальною вартістю до 150 євро.

Державні збори можуть бути адміністративними, судовими та реєстраційними. Реєстраційні збори стягуються при реєстрації суб’єктів господарювання, тобто підприємств, у залежності від діяльності та виду акціонерного товариства, що реєструється, і може складати від 1 до 50 євро.

Акцизи сплачувані у Чорногорії, розрізняються на:

• акцизи на спирт та спиртні напої (1,90 євро на гектолітр пива, 35 євро на гектолітр чистого спирту);
• акцизи на тютюнові вироби: (10 євро з 1 кг цигарок, акциз на тютюн – 20 євро з 1 кг, акциз на люльковий тютюн – 15 євро з 1 кг);
• акцизи на паливо (0,120 євро на кг гасу; 0,364 євро на літр бензину).